19 лютого 2015 року  в ДНЗ «ПТУ №2 м.Ватутіного» пройшов фестиваль патріотичної  пісні «Час вибрав нас»/

        Дороги війни – завжди  криваві  і болючі. І хоч на землі в усі часи завжди ішли війни, проте людство все ж таки сприймає їх як одну з найтрагічніших сторінок свого існування. Зміниться не одне покоління, поки, нарешті, приглушиться біль непоправних втрат.

        Сьогоднішній фестиваль військово-патріотичної пісні «Час вибрав нас» ми присвячуємо нашим воїнам-афганцям та всім  воїнам-героям, які і зараз захищають нашу  країну від ворога-агресора.

Серце кричить від розлуки та болю,

А я не можу все скласти в рядки.

Наша країна хворіє війною,

Й де панацею від того знайти?

Що то сказати, щоб бій  зупинився,

Щоб не втрачати невинні життя.

Світ за історію ще не навчився,

Що це найгірша із бід – війна.

Пісню «Что же ты не спишь, война»  виконали учні групи №2.

Піднімайся, Україно, та вставай до бою!

Ворог підлий та підступний навис над тобою.

Вузи братські  розірвавши,  вдаривши у спину,

То лихий народ сусідній  вимага данину.

Нашу землю неподільну розділити хоче,

Його совість спаплюжена заплющила очі.

Гей вствай, народе вільний, бо настав твій час,

Плаче й криче Україна в  кожному із нас.

До слова був запрошений ВОЇН-ЗАХИСНИК АТО Рапак Максим Олександрович, який показав нам свої світлини спогадів , поділився своїми спостереженнями, досвідом. Ще рік тому він був 18ти річним призовником… якого  неохоче відпустили до армії… бо він невиликого зросту і не проходив….але ж узяли… Узяли і відразу війна… вже 1 березня полігон… а 8 березня учебка…. І під кінець місяця Дніпропетровськ, Донецьк, Луганськ. Він був у всіх гарячих точках, бачив чимало сметрей, але вогник в його очах не згас. Максим з усмішкою каже – ми переможемо, в нас вистачить зброї і сили волі відстояти нашу неньку Україну і рішуче збирається після відпустки знову в бій…. А в залі  сидять його батьки, на очах бринять сльози, трясуться руки і ловлять кожне слово свого синочка – свого янгола охоронця!!!

Нашим учням він побажав берегти своє здоров’я  змолоду і не палити і займатися спортом,  бо міцні чоловічі руки так потрібні на фронті…

Коли ми запитало чи страшно йому – «Ні», сміючись відповів Максим, вже ні…. У мене є ціль повернутися живим і захистити свою землю!!! Землю моїх батьків, братів і сестер!!!

Плачучи і одночасно радіючи, що є в нас цей незламний бойовий дух ми вітали свого героя.

Федоренко Ірина, учениця групи № 10 прочитала вірш  «Продажний брат».

Пісню «Моя Україна» виконала учениця групи № 11 Пашковська Анастасія.

Пісню «Ой у лузі червона калина» виконали учні групи № 1.

Пісню  «Не спи, моя  рідна земля» виконали   учні групи № 12.

          Афганістан… Уже більше 20 років у нашій свідомості  прописалося не слово, як  синонім людського лиха, справжнього людського пекла. За кожним воїном-афганцем доля, життєвий подвиг, крок у безсмертя. У страхітливому  полум′ї   20-ти річні юнаки пізнали ціну життя, склали  свій перший екзамен на зрілість.

До слова був запрошений воїн-афганець Жмурко Сергій Степанович, який розпочав свою розповідь дивлячись Максимові в очі і словами: «Бережи тебе синку Господь». Він не міг раніше собі уявити що пройшовши ту, таки страшну війну в Афганістані  - це все повторитися в наш час. Він провів гарне порівняння між теперішнім Донецьким і Дебальцево… і тим Афганістаном..- картинки схожі.. руїни війна, біль і кровопролиття.

Всі ми звичайні люди, зазначив він, проте у кожного своя доля, своє призначення. Сергій Степанович зважено казав кожне слово, ніяковів дивлячись у зал, а коли ми побачили його нагороди то зніяковіли самі... 

Сергій Степанович охоче розповів як він потрапив до Афганістану, які бойові місця він безпосередньо обслуговував своєю машинною бригадою. Страшні спогади… але ми повинні пам*ятати уроки істрорії і не повторювати помилок. Вчіться діти, наполегливо вчіться і бережіть своє життя побажав нам  наш воїн-афганець.

Війна в Афганістані закінчилась.. Багато молодих воїнів-інтернаціоналістів були нагороджені медалями, багато солдат захисників, які і зараз боронять нашу державу від агресора мають державні нагороди, але найвищою нагородою для тих, хто уцілів є життя, а для загиблих – пам'ять. Схиливши голову перед світлою пам’яттю тих, хто віддав своє життя за нашу державу, її цілісність і незалежність, увійшовши в безсмертя вшанували хвилиною мовчання.

Пісню  «Бросок  на небеса» виконав  учень  групи № 4 Аганський Денис.

Помолися за мене, мамо,

Бо молитва твоя, як вогонь,

Що лікує кривавії рани,

Як дотик твоїх теплих долонь.

Помолися  за сина, Вкраїно,

Хто зброю у руки  узяв.

На твій захист пішов добровільно

Й безсильно на  землю упав.

    Вірш «Солдат» прочитала  учениця групи № 10 Федоренко Ірина.

Вірш «Чорна хустина» прочитала  учениця групи № 7  Очеретяна  Юлія.

Пісню  «Мамо, не  плач» виконала  учениця групи № 10 Бевз Таміла.

Я повернусь живим, як ти, мила, благала,

В дім свій рідний зайду на світанку, ти спала,

Сонну, теплу знайду – обійму, зацілую.

Це бажання своє я в уяві  малюю.

Знову погань повзе обкарнати нам крила,

Третю ніч не спимо, не дає вража сила.

СВД, мов дитя, до щоки притискаєш,

Україно, Ти спи, бо  синів вірних маєш.

Я повернусь живим, як ти, мила, благала,

В дім свій рідний зайду на світанку, ти спала,

Сонну, теплу знайду – пригорну, зацілую.

Я вже біля дверей, серце бється – я чую.

Вірш «Ми однієї крові» прочив  учень групи № 8 Луговський Сергій.

Пісню «Прошу в неба» виконала  учениця групи № 7 Хоменко Тетяна.

Вірш «За Україну» прочитали  учні групи № 2.

Пісню  «Солдат» виконала  учениця групи № 11 Лекетуш Діана.

Наші землі неосяжні у вогні палають,

А міста і села наші захисту  благають.

Тож згадаймо предків наших  звитягу і славу,

Що віками прославляли козацьку державу.

Гей, вставай, народе вільний, бо настав  твій час,

Кличе ненька Україна кожного із нас.

З нами правда, з нами сила, віра нездоланна,

Йде війна за мрію нашу, війна Вітчизняна!

Пісню «Воїни світу» виконала  учениця групи № 5 Кравченко Юлія.

Не здолати нас, вороже, навіть по одинці,

Бо ми  дужі, бо чесні, бо ми українці.

Перемога буде наша і знамено наше

Буде гордо майоріти ще вище і краще.

Гей, вставай, народе вільний, бо настав  твій час,

Кличе  рідна  Україна кожного із нас.

Пісню  «Нехай квітуєУкраїна» виконала   учениця групи № 11 Лекетуш Діана.

Фестиваль скіньчився, але біль душі і сльози на очах у всіх присутніх не зникли…..  Аплодуючи стоячи проводжали усі учні і працівники училища своїх ГЕРОЇВ,   бажаючи одного - "Повернутися живими".

Максиму зібрали передачу на передову, для бійців АТО,  допомогли завантажити вантаж. З болем у серці провождали відїжджаючі машини…Молімося Україно за наших синів.