Опис досвіду

Я, КОХАНЕЦЬ Катерина Леонідівна, майстер виробничого навчання з професії: «Штукатур; лицювальник-плиточник; маляр» працюю у професійно-технічному училищі № 2 ім. Героя Радянського Союзу В.Ф.Орлова м.Ватутіне Черкаської області з     1977 року по даний час, майстер І категорії.

Успіх виробничого навчання значною мірою залежить не тільки від правильного визначення його теми, мети і змісту, а й від засобів досягнення цієї мети, тобто від методів навчання, які використовуються мною під час виробничого навчання у майстернях училищ, на підприємствах Звернемося спочатку до означення поняття «метод навчання». Слово «метод» у перекладі з грецької означає «спосіб дії для досягнення певної мети». Отже, можна дотримуватись такої точки зору на суть цього поняття: методами виробничого навчання називаються основні способи спільної діяльності майстра та учнів профтехучилища, завдяки яким учні оволодівають знаннями, уміннями і навичками, професійною майстерністю, розвивають творчі здібності, розумові  і фізичні сили. Дотримуючись цього поняття, для мене дуже важливо найти спільну діяльність між мною та учнем. Адже позитивних результатів завжди досягаю тоді, коли мої зусилля на уроці виробничого навчання підкріплюються самостійною роботою учнів під час теоретичного навчання. Тому використовую всі форми і методи, які необхідні для проведення уроків, де учні можуть отримати певні теоретичні  знання, практичні уміння, навички.

Розповідь використовую, як метод розкриття нового навчального матеріалу, використовуючи логічну послідовність, та чіткість викладу, правильність мови, образність, аналогічність та послідовність порівнянь, особливо важливо підтримувати активність групи шляхом періодичного звернення до окремих учнів. Для бесіди, як словесного методу, використовую діалог з учнями у формі запитань та відповідей, але обов'язково ретельно обмірковую та готовлю дані запитання, враховую особливості змісту виробничого навчання з даної теми  й індивідуальні можливості окремих учнів, їх знання, активність, попередню підготовку, поведінку, тощо. Особливо цей метод намагаюсь  використовувати тоді, коли учні мають певний навчальний і виробничий досвід, коли засвоєні певні знання, уміння. Тому моє завдання  як майстра, спираючись на знання, практичний досвід і спостереження учнів, поступово підводити їх до чіткого розуміння нового, до самостійних висновків та узагальнень.

Інструктаж — це основний метод діяльності майстра і учнів на занятті, спрямований на формування професійних знань, умінь, здібностей. Тому під час інструктажу зосереджую увагу учнів на певних аспектах діяльності, на виконанні практичних завдань, на необхідних прийомах роботи. У виробничому навчанні залежно від часу заняття розрізняють три види інструктажу: вступний, поточний, заключний. Під час вступного інструктажу ставлю за мету - підготувати учнів до активного і свідомого виконання вправ  чи вже знайомих операцій, які використовувались при розв'язанні інших завдань. Тому до вступного інструктажу входить:

-  з вимогами до виконання кожної вправи:

-  з організацією робочого місця для виконання поставлених завдань;

     - із способами контролю якості виконаної роботи;
     - із правилами техніки безпеки.       

На своїх уроках з виробничого навчання при проведенні вступного інструктажу використовую такі прийоми, які активніше стимулюють осмислення і планування учнями технології виконання навчально-виробничих завдань.

Практичні роботи є основними у формуванні умінь, знань, навичок на уроках виробничого навчання. Тому доступно поясню тему та мету уроку, якими способами їх необхідно досягти. Показую   кожний елемент вправи чи операції, які необхідно виконати. Потім слідкую, щоб 2-3 учні повторили виконані мною вправи

Репродуктивний метод використовую на уроках, де формуються первинні знання, уміння, навички, пошуковий метод - на уроках засвоєння знань, умінь і навичок. Наприклад:  самостійне опанування учнями технологічної документації, креслень, вирахування квадратури виконаної роботи, використаного матеріалу, технологічних карт, карточок-завдань.

Сильнішим учням пропоную завдання вищого рівня, а слабшим - середнього і доступного.

В поточному інструктажі найбільше реалізовую індивідуальний підхід до учнів. Переходячи від одного учнівського робочого місця до іншого, я звертаю увагу на правильність робочої пози, координацію рухів дотримання послідовності виконання операцій, які потрібно відпрацьовувати самостійно, щоб учень сам контролював якість робіт, добре оволодів уміннями та навичками, щоб звертався не тільки до мене за допомогою, а й до письмових інструкцій. Зупиняю процес, коли учні допускають типові помилки, намагаюся з їхньою допомогою їх виправити, не допускаючи їх повторення.

Незалежно від обсягу,  складності і характеру вмінь і навичок, які формуються з допомогою вправ, намагаюся тримати в полі зору всіх учнів групи, спостерігати їх діяльність і в потрібний момент консультувати їх.

Якщо учень звертається по допомогу,   інструктую його індивідуально, даю можливість учням виконувати самостійно завдання, спостерігаючи за ним на віддалі.

Зміст заключного інструктажу проводжу в формі бесіди, де аналізую результати виконаних вправ, звертаю увагу на типові недоліки, шляхи їх передбачення. Обов'язково оцінюю індивідуальні результати роботи, дотримуючись критеріїв, звертаю увагу на чистоту робочого місця та інструментів, порушень техніки безпеки під час виконання та по закінченню роботи, намагаюся бути об'єктивною: краще заохотити учнів, ніж недооцінити їх роботу, адже оцінюються індивідуальні результати роботи з дотриманням виробничих норм і технологій. При цьому враховую особливості кожного учня, характер сприймання, мислення, уваги, відношення до    виконання завдань. Заохочення, самостійна та індивідуальна робота, додаткова робота, випереджаючі завдання - це ті складові, які дають учневі можливість проявити себе як особистість, повірити в себе.

Це також допомагає підвищити рівень робітничої кваліфікації учнів, набути вмінь і навичок, з якими піде у світ майбутній робітник,  допоможе адаптуватись до роботи в сучасному суспільстві.